Отже, наше звільнення ми почнемо з Хліба! Людина є те, що вона їсть...а хліб ми їмо щодня.

Наші прадіди говорили: "Хліб - Дар Божий". Але пекли вони його аж ніяк не на термофільних дріжджах...

Ці дріжджі з'явилися ще до війни. Вчені, які займалися вивченням цього питання, натрапили в Ленінській бібліотеці на джерела з гітлерівської Німеччини, де говорилося, що ці дріжджі вирощувалися на людських кістках, що якщо Росія не загине у війні, то вона загине від дріжджів. Нашим фахівцям не дозволили зробити посилання на джерело, скопіювати їх. Документи були засекречені ...

Отже, якщо термофільні дріжджі з'явилися недавно, то за допомогою чого випікали квасні хліба в глибоку давнину і в недавньому минулому? Знамениті селянські закваски готували з житнього борошна, соломи, вівса, ячменю, пшениці. До цих пір в глухих селах збереглися рецепти приготування хліба без сьогоднішніх дріжджів. Саме такі закваски збагачували організм органічними кислотами, вітамінами, мінеральними речовинами, ферментами, клітковину, пектинові речовини, біостимуляторами.

Человек Разумный (и как особь, и как биологический вид в целом) — часть Вселенной.

Воспринимать Вселенную каждый человек может по-разному.
Если человек воспринимает мир правильно, без искажений, то действия и поведение человека будут правильными, а возможные ошибки будут выявляться и устраняться. Если же человек воспринимает мир в неправильном, искаженном виде, то действия и поведение его будут ошибочными, а возникающие при этом ошибки в делах могут не замечаться и накапливаться тысячелетиями, что в конечном итоге может привести к гибели всю цивилизацию.

А что «окружает» и «происходит» с каждым из нас?

Ти – патріот, ти стояв на Майдані,
Та не патріоти ті «лідери» ср…ні,
Що через посади пересварились…
Та свобода не вмерла, бо МИ – не змирились!
Дмитро Сінченко

Країна обрала нового Президента.
Я не називатиму його прізвища, поки не відбудеться інавгурації. Не хочу зхибити…

Сьогодні можна бути впевненим лише в одному – майбутнього українського керманича підтримує лише близько 12 млн. – тобто – менше чверті українців.
Решта не вважає його своїм лідером.
Влада не легітимна…

Часто доводиться чути від «пересічних» українців відому приказку про більше і менше зло.
Зазвичай її застосовують у контексті виборів до різних органів влади.
Але чому ми сьогодні маємо вибір без вибору?
Чи маємо ми цей вибір?
Навіщо свідомо обирати хоч і «менше», але все ж таки «зло»?
І що є тим «злом»?

Паразитичні види надто слабкі, щоб мати шанси перемогти в «чесній грі».
Для паразитів поняття честі взагалі не існує, більше того – воно вважається проявом безумства.

Головна зброя паразитів – брехня, лицемірство, зрада.
Паразити бояться світла, тому всюди напускають туман, суперечливість, заплутаність.
Паразити бояться своїх «донорів» («господарів»), тому намагаються їх максимально ослабити і розкласти.

Смерть «донора» зазвичай вбиває й самих паразитів, але вони не думають про це, бо живуть лише «тут і тепер».
Їхній примітивний, нетворчий інтелект не дозволяє заглядати в майбутнє.

Нещодавно мені до рук потрапив журнал «Пропоную роботу».
Я вирішив перевірити, чи є вакансії за моєю освітньою кваліфікацією. Оскільки на моєму дипломі написано «магістр адміністративного менеджменту», то і шукати варто або за суттю професії – керівник, управлінець, або за словами «менеджер» чи «адміністратор» у назві.

В Україні досі відсутня цілісна система державної влади.
Влада вражена безліччю рудиментарних органів – «ракових пухлин», які напружено працюють, виконуючи непотрібні суспільству функції і паразитуючи на ньому.

Нема нічого гіршого, ніж якісно виконувати роботу, яку взагалі не потрібно робити. Короткострокове планування замість довгострокового, тактика замість стратегії, нерозуміння основних засад державного управління та небажання поглиблювати знання в цій сфері стали джерелом як політичної, так і економічної криз у державі.

Але первинною таки є криза державного управління...

Якщо так і далі триватиме – рано чи пізно постане питання про доцільність існування держави Україна.

Неправильний принцип функціонування держави породжує неправильну систему влади та неправильні цінності.

Відсутність чіткої мети існування держави та критеріїв її досягнення призводить до її самознищення.

І це дійсно може статись, якщо не буде проведено швидких і ефективних реформ.

Їх необхідно провести без всенародних обговорень, без консенсусу коаліцій та опозицій, а вольовим і відповідальним рішенням керівника держави.

При владі не може і не повинно бути людей, які не вміють і не знають як керувати.

Займатись необхідно тою справою, яка в тебе добре виходить, і на тому рівні – на якому тобі комфортно. Якщо ти гарний пасічник, не обов’язково йти в президенти. Якщо ти гарний водій – це не означає, що в тебе вийде написати гарний законопроект. Якщо ти гарний акушер-гінеколог – навряд чи тобі буде під силу відповідати за всю державну безпеку та оборонний комплекс…

Україна – це не вулик, не автомобіль, не вагітна жінка, не банк, не газета, не ринг, не «зона», не бордель, не кондитерська фабрика і навіть не ларьок з шаурмою… для того, щоб нею керувати, необхідна спеціальна підготовка, природжений талант і відповідний світогляд.

Можливо, зараз я говоритиму непопулярні речі, але ж хтось має сказати це відверто і в голос. Нехай сказане в цій статті сподобається не всім, однак головне – що воно буде істинним.

Однією з найбільших проблем нашого суспільства, яких на перший погляд не помітно, однак які, натомість, є причиною більшості наших негараздів, є толерація слабкості. Не так фізичної, як духовної. Я маю на увазі лінь, страх, байдужість, слабкодухість, заздрість, хтивість, марнославство тощо.

Нам не згадують про наші недоліки, не змушують з ними боротись, взамін отримуючи нашу підтримку та мовчазну згоду на право ЇХ мати ці ж самі недоліки і бути віддзеркаленням суспільства – начебто представляючи наші інтереси. ВОНИ мають всі наші чесноти і недоліки, а що чесноти нині не у фаворі у народу – то вони не притаманні і нашим обранцям. НИМИ керує страх, тому ЇМ вигідно, аби ми деградували – так ми є слабшими, а отже, безпечнішими для НИХ. ВОНИ – нікчемні пігмеї, що швидко плодять собі подібних.

Елітна людина - то як елітна пшениця, її формування - це висока громадянська відповідальність і, зрештою, мораль суспільства, в якому ми живемо. Потрібно готувати таких спеціалістів, які думали б не тільки про себе, а й про суспільство, і цим повинна перейматися держава.

До питання про сучасний стан еліти в Україні...

Еліта (від фран. Elite кращий, добрий) - це кращі, добірні, найвизначніші представники будь-якої частини суспільства, угрупування. У широкому розумінні еліта - це люди здатні брати на себе відповідальність за результат, за ідеї, які вони проголошують, досягати мети, люди, яким довіряють ті, хто з ними, і ті, які йдуть за ними, і які, врешті решт, реалізують суспільну ідею. Є й таке визначення, що еліта - це люди, котрі користуються в суспільстві найбільшим авторитетом, мають високий, порівняно з масою, інтелектуальний рівень та є свідомо відповідальними за свої дії.

Одні вибори закінчуються, інші - починаються… цей процес в Україні є безперервним…
Однак мало хто знає, чим закінчується судова тяганина, яка починається ще під час одних виборів, і закінчується на наступних.

Ми маємо відмовитись від сплати податків, зборів, штрафів, хабарів та інших «обов’язкових» платежів, які живлять цю систему. Необхідно саботувати та бойкотувати діяльність влади. Ми не повинні визнавати законів цієї псевдодержави та цілеспрямовано створювати їй альтернативу (включно з організацією народної самооборони та здійснення самосуду).

Націонал-Демократи ведуть послідовну політичну боротьбу за побудову та утвердження самостійної соборної держави як Української Національної Держави, яка стане запорукою відродження та розквіту Української Нації.

Основними напрямами діяльності організації є:

- утвердження українських національних цінностей серед широкого загалу українського суспільства;

- утвердження політичних, соціальних і культурних прав Української Нації;

- приведення до влади високоосвічених фахівців - патріотів;

- подолання наслідків колоніального минулого: космополітизму, зросійщення, комплексу меншовартості та інших.

- політичне забезпечення вільного всебічного розвитку і повного самовияву творчих і духовних сил Української Нації, її утвердження в колі волелюбних народів світу як повноцінного суб’єкта історії.