Зони стабільної небезпеки
Україна в очах інкасатора ПриватБанку – це пазл з умовно безпечних зелених і «гарячіших» помаранчевих та червоних зон. «Червоні» точки – найнебезпечніші, але це не значить, що туди не їдуть. Добре готуються, страхуються, часто міняють маршрути, беруть пачки гривень і вирушають, розповідає Андрій Песенко, керівник департаменту регіональної інкасації ПриватБанку. Бо гроші потрібні усюди, де триває життя – навіть за кілька кілометрів до лінії фронту.
«Доїжджаємо часто за 10 км до лінії боєзіткнення, а то й за два-три», – розповідає він. Це передусім – про Марганець, Нікополь або Херсон. Бо ворог – відразу за річкою, а по цей бік живуть містяни і потребують готівки, банкоматів та банківських відділень.
«Наразі банк обслуговує логістичні процеси для більшої половини всієї готівки країни, – пояснює Песенко. – І ми як соціально-відповідальний банк виходимо з населених пунктів останніми, коли наближається лінія фронту».
Фото: надано ПриватБанком
Андрій Песенко, керівник департаменту регіональної інкасації ПриватБанку
Перелік червоних точок в планах інкасаторів постійно змінюється – коли стає надто небезпечно, доводиться викреслювати об’єкти зі своїх планів. Як от нещодавно довелося відмовитися від поїздок до Васильківки (Дніпропетровщина), хоч працювали там до останнього. «Розуміли, що, крім нас, там вже нікого немає, а живуть пенсіонери і військові. Закриємо банкомат – залишимо їх без грошей», – пояснює Андрій Песенко. А уся червона зона – чималенька. Працівники банку їздять і по Херсонщині, і у Нікополь з Марганцем, де щодня ворожі FPV-дрони полюють на «швидкі», пожежних і навіть кілька інкасаторських машин інших банків вже підбили.
Читайте такожЯк пораненим військовим отримати банківську картку в лікарні
Загалом по Україні ПриватБанк обслуговує зараз 17 таких ризикованих маршрутів. Наприклад, на Сумщині зараз два – червоні, і ще три – помаранчевих: вони подалі від кордону. Кожен екіпаж – це команда з трьох людей, працює по 12 годин. Понад 50 людей щодоби потрібно, щоб люди у віддалених регіонах не залишилися без грошей.
Підвищена небезпека – Богодухів і Золочів на Харківщині, Конотоп на Сумщині, Слов’янськ і Краматорськ на Донеччині, які вже постійно під обстрілами.
«Це, мабуть, найгарячіші точки, які особливо моніторимо. А взагалі – вже вся Сумщина, Харківщина та неокупована Донеччина, Запоріжжя – дуже неспокійні для роботи, помаранчеві», – розповідає керівник департаменту.
Фото: надано ПриватБанком
працівники та працівниці Департаменту регіональної інкасації ПриватБанку
На роботу – з додатковим захистом
Стріляють, а їхати треба. Тому в банку ще на початку повномасштабного переглянули й посилили безпекові заходи. Розробили спеціальні інструкції, пам’ятки для персоналу, сценарії ділових ігор (це коли моделюють небезпечні ситуації, які можуть виникнути на маршруті інкасації). Якщо раніше в цих іграх, наприклад, йшлося про грабіжницькі напади на авто чи ДТП, то зараз опрацьовують сценарії на випадок обстрілів, тривоги. На усі без винятку маршрути придбали додаткові засоби домедичної допомоги (турнікети, тампонажі), а інкасаторам організували навчання з домедичної допомоги.
Цього досить для роботи на Тернопільщині чи під Черкасами, але замало для червоних маршрутів. Там діють додаткові інструкції і спецзасоби, посилений особистий захист. На додачу до бронежилетів людям видають захист шиї, шоломи, напашники і камербанди (додаткові елементи до бронежилета). Екіпажі тренують так, щоб серед ночі розбуди – від зубів відскакувало, як діяти в тій чи іншій небезпечній ситуації. Коли рухаєшся на шосе і раптом дрон – коли слід прискоритись і тікати, а коли сховатись чи вибігати з авто. Які схеми дій, коли вже під’їхав до об’єкту інкасації і бачиш небезпеку, або якщо команда вже розділилась – хтось у машині, хтось поза нею… Все покроково розписано для кожного члена екіпажу.
На додачу щоранку служба інкасації проводить «звірку годинників» щодо безпекової ситуації з органами місцевої влади і поліцією. «Обдзвонюємо старостати, міськвиконкоми тих пунктів, куди збираємось вирушати. Отримуємо свіжу інформацію і тоді вирішуємо, їхати чи ні, – пояснює керівник регіональної інкасації. – А якщо їдемо – то коли і якою дорогою». Усе почуте опрацьовує служба внутрішньої безпеки і ухвалює рішення щодо логістики на сьогодні. Бо завтра картина зміниться і знову десятки людей ламатимуть голови, як доставити гривні клієнтам.
Читайте також“Легкі гроші для підлітків” — як вберегти свою дитину від потрапляння у шахрайські схеми
На цьому їх завдання не закінчується. Як тільки екіпаж висувається, чергові інкасатори та служба безпеки починають відстежувати маршрут в режимі онлайн. Автомобілі для цього спеціально оснащені GPS-трекерами, а ще відеокамерами – як в салоні, так і за бортом. І ті, хто відповідає за безпеку людей, в режимі онлайн контролюють, що відбувається в автомобілі і ззовні. На випадок, коли почнуться перебої зі стандартним зв’язком, екіпаж має ще й підстраховку – додаткові засобі зв’язку. І виходить, що аби «зарядити» готівкою останні два банкомати в місті, напружено працює ціла команда, а автомобіль інкасаторів мусить стати невеличкою рухомою фортецею.
Фото: надано ПриватБанком
працівники та працівниці Департаменту регіональної інкасації ПриватБанку
Люди у ньому готові до всього. Проходять інструктажі на випадки, якщо попереду буде розтрощений міст і перебиратися доведеться на понтонах. Як діяти, якщо дороги за ніч замінували, якими шляхами об’їжджати. «Траплялося, що нас військові на своїх БТРах витягували. Тісно з ними співпрацюємо», – розповідає керівник департаменту банку.
Застраховані і заброньовані
Але статися може всяке. На щастя, людей поки не втрачали, але за останні роки на дорогах для інкасаторів стало значно тривожніше. У 2022-2024 роках їх ще не атакували з повітря, а от починаючи з другого півріччя 2025-го і цьогоріч дрони почали цікавитися і ними. Вже було кілька спроб атакувати цілеспрямовано інкасаторські машини.
«За останні два місяці тричі на нас FPV-дрони направляли і одну «Молнію», – розповідає Песенко. – Добре, що виявляли їх вчасно і екіпажам вдавалося відхилитися: влучали за 5-15 метрів від наших авто». Машини посікло осколками, але люди цілі і їхати далі можна: техніка ж броньована. Вороги також скидали гранату і міну на інкасаторів – автомобілі витримали навіть такі удари і екіпажі не постраждали.
«Просто дрони почали залітати значно далі від ЛБЗ, і за 20 км дістаються. Ворог атакує саме логістику», – каже Песенко. І, наприклад, у самому Золочеві вони ще не так активні, але дороги, що ведуть до міста, щільно начинені дронами-ждунами. І весь транспорт під прицілом, а тут ще й броньований бус – особливо цікава для ворога ціль.
Тому люди, які їздять на такі маршрути, застраховані додатково. «Життя усіх інкасаторів страхується згідно з законодавством, а ми ще й підвищену суму страховки зробили, – розповідає Песенко. – Плюс окремо – страхування здоров’я коштом банку». За роботу помаранчевих і червоних зонах інкасаторам платять подвійну ставку. Екіпаж, які їздять у червоні та помаранчеві регіони, мають по аптечці на кожного.
Незламна херсонська інкасація
«Геройські у нас – херсонські хлопці, як на мене. Херсон і область цілодобово потерпають від КАБів, «шахедів», у підрозділі вже кілька разів вікна міняли, бо поруч влучання були. А хлопці там живуть і працюють», – розповідає Андрій Песенко. Інші банки вже позакривали інкасаторські підрозділи в Херсоні і працюють з інших міст, а ПриватБанківські – місцеві, і щодня виконують обов’язки ще з часів деокупації.
Фото: надано ПриватБанком
працівники та працівниці Департаменту регіональної інкасації ПриватБанку
Працювати з інших міст – це, наприклад, коли в Донецькій області об’єкти обслуговувати треба, а тримати персонал там вже невиправдано ризиковано, бо обстріли щодня. На Краматорськ і Слов’янськ прокладено два щоденні маршрути, але інкасують Донеччину люди з підрозділу у Дніпрі. Шестеро з них щодня виїздять на цей напрямок. Відбуваються ротації: сьогодні одна команда вирушає, завтра інша (усього там 120 інкасаторів) і навантаження з ризиком розподілені рівномірно. Маршрути – кілометрів по 600. «І траси небезпечні, вже разів шість міняли маршрут, – розповідає Песенко. – Колись через Павлоград, Покровськ їздили, але тепер беремо все лівіше і лівіше від них: фронт наближається».
А в Херсоні колектив як сформувався після звільнення міста, так і тримається за нього. «Я в інкасації з 2006 року, маю з чим порівняти, – каже керівник відділу регіональної інкасації ПриватБанку Віктор Коцюба. – Ми забезпечуємо місто готівкою в таких умовах, що мої хлопці – герої». До війни тут була велика філія – 35 професійних інкасаторів на 8 маршрутах. А зараз працює кістяк з дев’яти відчайдушних інкасаторів, каже їхній керівник, які залишились попри все і добре розуміють ситуацію. Куди можна їхати, а куди краще не сунутися, як швидко змінити маршрут, звідки чекати приліт артилерії і куди ховатися, якщо над головою дрони. Досвід дається взнаки: відділ запустили в роботу у грудні 2022-го, як тільки розібралися з тим, що залишили в місті окупанти.
Читайте такожБільше ніж пандуси: як бізнеси розвивають безбар’єрність і чи їм це вдається
Фото: надано ПриватБанком
працівники та працівниці Департаменту регіональної інкасації ПриватБанку
«Працювати в таких умовах не кожен колектив би зумів. Кожен екіпаж такий, шо напарник може довіряти напарнику, бо впевнений, що той спрацює, як годинник, – описує ситуацію Віктор Коцюба. – Інакше тут не можна: життя в Херсоні – це одна велика пригода». Мало бути професіоналом, треба ще орієнтуватися в місцевій безпековій специфіці. Та ще й так, щоб роботу виконувати якісно і швидко, хоч і доводиться весь час поглядати на інформаційні канали – куди що летить. «Нам придбали необхідне обладнання і це наші додаткові очі, можемо швидко перебудувати маршрут і оминути місце потенційного удару, – каже Коцюба. – Але один скид таки пережили, страху натерпілись». Не тільки офісні вікна вже міняли – власні помешкання інкасаторів за цей час страждали теж не раз. Ось і недавно обстріл пошкодив дах будинку одного з них. Але думок покинути роботу і місто інкасатори поки не висловлюють. «Назвемо це духом патріотизму, – каже Віктор Коцюба. – І розумінням, що наша робота тут важлива».
Цей дух з’явився в колективі ще у 2022-му. Тоді особливо складно було працювати з віддаленими точками області. Навіть у таке велике селище як Велика Олександрівка не відразу й дорогу знайшли. Шляхи, якими їздили до повномасштабної війни – або розбиті, або заміновані. Кілька варіантів маршрутів перебрали, поки дісталися. І їздили повз розбиту техніку, спалений транспорт, міни. «Але їдеш і тобі там кажуть «дякую», а це багато важить, – пояснює Коцюба. – Так, ти не військовий-визволитель, але хто це зробить, крім нас?».
